Рекомендуємо прочитати

Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього

article3631.jpg

Лауреат Нобелівської премії з літератури (2015), всесвітньовідома письменниця-документаліст Світлана Алексієвич народилася у 1948 році в місті Івано-Франківську. Кілька років потому родина переїхала на батьківщину тата, до Білорусії. Писати Світлана почала ще в шкільні роки, потім працювала в маленькій газеті, адже для вступу на факультет журналістики треба було мати досвід роботи. Під час та після навчання вона пробувала себе у різних жанрах та напрямах, але визначитися з власним стилем їй допомогли твори білоруського письменника Алеся Адамовича. Саме його Алексієвич вважає своїм головним учителем.

"З тисячі голосів, шматочків нашого побуту і буття, слів і того, що між словами, за словами - я складаю не реальність (реальність незбагненна), а образ... Образ свого часу... То, як ми його бачимо, як ми його собі уявляємо. Достовірність народжується з множиникругів... Я складаю образ своєї країни від людей, що живуть в мій час... Я хотіла б, щоб мої книги стали літописом, енциклопедією майже десятка поколінь, які я застала і разом з ними йду... Як вони жили? У що вірили? Як їх вбивали, і вони вбивали? Як хотіли і не вміли, не виходило бути щасливими", - каже письменниця про свої твори.

У 1983 році була написана перша книга циклу «Голоси Утопії» - «У війни не жіноче обличчя». Два роки вона пролежала у видавництві – радянська цензура не дозволяла друкувати твори, що не відповідали офіційній лінії. Але часи змінювалися, прийшла Перебудова, і книги Світлани Алексієвич нарешті побачили світ. Спогади жінок-фронтовичок і дітей представили перед читачами зовсім іншу картину війни, величезний пласт думок і почуттів. За мотивами цих книг створені театральні постановки та документальні фільми.

У 1989 році вийшла книга «Цинкові хлопчики», що викривала справжню картину війни в Афганістані. У 1997 році - «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього». Обидва твори зустріли значний супротив з боку офіційної влади, але все ж були надруковані, хоча і зі значними скороченнями. Лише недавно світ побачили перевидання у новій авторській редакції, що містять виключені раніше матеріали.

Чорнобильська трагедія стала більше, ніж локальним явищем. Вона змінила світ. Природа знову показала свою жахливу величність, перед якою всі ми – лише комахи. Ця аварія надто страшна, щоб про неї говорили уголос. І надто важлива, щоб мовчати. Вона, наче «Титанік», знаменувала край цілої епохи, знову продемонструвавши безпорадність людини перед природою, яку вона намагалася підкорити. Про це намагаються забути, бо наслідки Чорнобиля занадто страшні, вони, наче тіні, тягнуться з минулого у майбутнє. «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» не вихваляє героїзм, скоріше його оголює. Точно так же як оголює біль і страх ліквідаторів аварії, їх родин, вимушених переселенців та чорнобильських самоселів. Але поряд із героїзмом завжди іде злочин. Перед читачем проходять одна за іншою смішні, страшні, героїчні та відверто злочинні події, показані очима очевидців. Без вигадок, без прикрас. Все, на що здатна людина, у шаленому різноманітті. Це документальний твір. Без моралі і висновків. Без мети налякати. Але з метою нагадати, що людство – не всемогутнє. Нагадати, що ми самі відповідаємо за своє майбутнє і за майбутнє наших нащадків.

Світлана Алексієвич – не просто письменниця. Перш за все вона – жінка. Та сама Берегиня, котра не може мовчати, коли її народові щось болить. Та сама, котра проходить разом з читачами крізь вогонь принижень і болю, щоб викрити правду і очистити душу. Це її спосіб зробити світ кращим, і він – діє.

При частковому чи повному копіюванні матеріалів необхідно ставити активне гіперпосилання на сайт nakablychkah.com.ua

Подібні статті:

Відсутність сексуального бажання є проблемою, яка зачіпає набагато більшу кількість жінок, ніж ви думаєте. Багатьох з...
Серце має бути живим, повинно любити, повинно віддавати. Повинно, повинно, повинно ... У вас, напевно, вже склалося...
Кожній жінці завжди хочеться бути бажаною, кожна впевнена, що має право на особисте щастя, активне і різноманітне...
Не тільки жінки слабкі до ніжних фраз. Чоловіки так само схильні «любити вухами». Якщо знати, які фрази говорити...
Scroll To Top