Рекомендуємо прочитати

Реальні історії: життя після зради

article2401.jpg

"Всі щасливі родини схожі один на одного, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму", - сказав класик і виявився, в загалі то, правий. Немає ідеальної форми збереження шлюбу, не існує еліксиру вічного щастя.

Даючи клятви, ми не даємо гарантії, що назавтра наші почуття не зміняться, і зовсім сумно усвідомлювати, що ніхто з нас не застрахований від зрад.

Дружина проти коханки: війна чи мир?


Прийнято вважати, що дружини - це якісь безликі, страшні, недоглянуті, нещасні створіння. Їх люблять представляти практично немічними бабами в порівнянні з молодими коханками. Хочу вас переконати: так, вони абсолютно нормальні, ні, не смертельно хворі (якщо вам твердять, що це головна причина його перебування в законному шлюбі), вміють готувати, і він відмінно харчується і вдома, і, до речі, навіть дещо вміє в ліжку, це на випадок, якщо ви ще вірите в казочку, ніби він, зустрічаючись з вами, припинив будь – які сексуальні зв'язки з законною дружиною. Добре, остаточно розвінчую міф: нехай і рідше, ніж, скажімо, років 10 тому, але інтим у законного подружжя трапляється регулярно. Загалом, звичайні жінки і навіть не такі чудовиська здебільшого, як захлинаючись розповідають новим коханим їх благовірні.

Я думаю, це нескінченна війна між коханками й дружинами штучно роздута як раз таки самим об'єктом розбрату - чоловіком: зручно проживати на два будинки, в кожному з яких він обласканий з усіх боків, де обидві жінки однаково хочуть довести, що саме з нею його чекає неземне щастя, варто йому тільки зупинити вибір на комусь із двох (а іноді трьох і більше).

До речі, чоловіки рідко йдуть від дружин, принаймні, прямісінько до коханки. Мужності не вистачає. Ось так і живуть всі втрьох в пекельних муках. Коханки - вічні страждальниці, роками чекають примарного рішення, та проклинають ненависних і огидних дружин-мегера, втрачають дорогоцінний час на людину, не здатну це оцінити. Пам'ятаєте, як в епізоді з фільму "Про що ще говорять чоловіки", коли один з героїв цитує фразу своєї коханки: "Тільки ти живеш своїм життям, а я - твоїм. І коли ти йдеш, у тебе життя продовжується, а в мене закінчується ".

А дружини, яким, повірте, не доставляє велику радість бачити, як обранець пурхає на крилах любові і пристрасті навколо нового об'єкту бажання, що інша жінка здатна робити його щасливим, а ти вже не годишся - це ранить і вбиває навіть найстійкіших. Чомусь ніхто не замислюється про почуття законних половинок: спостерігати, як твій світ розвалюється на шматочки, а ти нічого не можеш зробити. (Так-так, ще одна приказка з міських легенд - дізнавшись про зраду, вони не біжать в салон міняти імідж, тому що в більшості своїй виглядають вже досить гідно). Загалом, можна безумовно сказати, кому гірше - їм або тій, що друга на черзі.

І чоловік - "вінець творіння" і яблуко розбрату в цьому трикутнику - мучиться, але з рішенням не поспішає, тягне гуму, залишаючи все на волю випадку, змушуючи тим самим страждати і себе, і, здавалося б, коханих і рідних жінок.

Але відкинемо лірику і теорію. Отже, факт зради в наявності, і те, якою буде остаточна розв'язка любовного роману, в більшості своїй вирішують якраз дружини. Вина за ними, рішення за нами.

Ганна і Максим: блаженний, хто вірує


"Максим для мене був втіленням ідеалу з першого дня. Я невпинно твердила близьким одну і ту ж фразу: "Мабуть, я зробила в житті щось дуже хороше, раз мені дістався Максим". З моменту залицяння і до того, як побачила його з іншою жінкою, я була абсолютно щаслива. Після його адюльтеру світ розділився на "до і після". Не знаю, як пережила цей кошмар. Батько вирощував мене ніби тепличну рослину, потім дбайливо "передав" у руки Максима, а майбутній чоловік намагався вберегти від усього, підтримуючи ілюзії ідеального шлюбу і ідеального світу навколо. Це тепер я з гіркотою можу констатувати: зраджують практично всі чоловіки. Секс на одну ніч, періодичні зради для підтримки тонусу, постійні паралельні стосунки на стороні, тільки від цієї правди легше не стає.

Багато жінок, зіткнувшись з невірністю чоловіка, йдуть на різні хитрощі: горезвісна зміна гардероба, таємна помста, щоб знову знайти упевненість в собі, маніпуляції зі здоров'ям та здоров'ям дітей, розборки з коханкою, методи іноді і некрасиві, але дієві - на війні всі засоби хороші. Я для себе вирішила: утримувати нікого не буду, раз йому там добре, нехай іде. Зібрала речі і попросила за двері. Що після цього почалося - театр одного актора. Благання, прохання, крики, сльози, вмовляння, добами вимолював прощення, завалював квітами і подарунками. Здалася, прийняла назад, тільки чесно вам скажу, щось у мені надломилося, довіри немає і за два роки особливо не додалося. Ми чекаємо першої дитини, тому переживати, що там було в минулому, вже немає ні сил, ні бажання, але чого б мені хотілося в майбутньому - так це залишатися в повному невіданні, не знати, не бачити, "блажен, хто вірує", як то кажуть, і для мене це єдиний спосіб жити щасливо ".

Ольга і Володимир: немає місця сльозам, є місце здоровому гумору


"Якщо говорити про мою історії, завжди думала, що жити у вічних трикутниках - справа багатих і забезпечених і нашу сім'ю це не торкнеться. Володимир - простий охоронець в нічному клубі, живемо скромно, тому й не хвилювалася особливо, що хтось може "зазіхнути" на таке 110-кілограмове "чудо" і спробувати відвести з родини. Помилилася. Леля стала членом сім'ї практично на 5 років. Спочатку він усе заперечував. Я, не бажаючи миритися зі зрадою, не раз збирала його речі, так не йшов, клявся, що між ними все, а через пару місяців ставало очевидно - роман у розпалі.

Поступово з мелодрами наша історія переросла в комедію. Якось телефонує мені ця Леля і кричить в трубку, щоб я не руйнувала справжню любов, відпустила його, мовляв, він страждає зі мною. Я їй спокійно відповідаю: "Нікого не тримаю, ти зрозумій, він сам не йде, забирай!" Вона волає, що "цього не може бути!". Передаю йому слухавку і кажу: "Ви зовсім знахабніли, не можете без мене розібратися! Іди, тебе чекають в іншому будинку ". Так він як ошпарений втік подалі від телефону і, по суті, від відповідальності. Вона і це йому пробачила. Я і своїй реакції щиро дивуюся: знаючи, що сімейний бюджет не страждає від любовних утіх чоловіка (за свої гроші вона і готель знімала, і подарунки дорогі йому купувала), зовсім "забила" на всю цю ситуацію. Рік тому останній раз телефонувала, плаче: "Мені 31, я витратила майже 5 років на нього, чим я раніше думала". Кому розповісти - не повірять, втішала коханку чоловіка, щоб одумалася і усвідомила, що причина не в мені і навіть не в ній, він сам вже не хоче нічого змінювати, і я рада б почати все спочатку, тільки і в мене сил нема, треба дітей піднімати. Ось так ми і сповідалися одна перед одною: не покинута дружина і не ставша , непримиренні вороги, обидві ревіли в трубку про свою долю. Що б я порадила іншим не покинутим? Ставтеся з гумором - це перевірене рішення не потрапити до психлікарні від багаторічних зрад, принаймні, це стало справжнім порятунком для мене особисто ".

Катерина та Ігор: ніхто не знає, як правильно


"Чим багатший чоловік, тим лояльніша дружина - я вивела для себе таку формулу виживання з дійсністю. У Ігоря до Марини були коханки, він навіть особливо не приховував цього, що й казати, все місто і всі знайомі знали, що в нього є інші постійні жінки. З Мариною роман затягнувся на цілих вісім років. Ми ніколи це не обговорювали, але негласно стало нормою: будні він проводить із сім'єю, вихідні - з нею, відпочинок за кордоном чергувався і поїздками з нею. Я головна дружина, вона другорядна.

Якщо я спочатку аналізувала, картала себе, що моя сім'я - це, власне, фікція, театр по буднях, це все неправильно, так не повинно бути. Але тільки доводила себе до істерії, тому що в іншому у мене було все, про що тільки можна мріяти, і навіть люблячий і турботливий чоловік п'ять днів на тиждень. Як я себе врятувала від велелюбності чоловіка і прийняла його спосіб життя? "Ніхто не знає, як правильно" - ця фраза стала моєю втіхою. Для мене правильно, що я кохана, мої діти забезпечені і живуть в повній благополучній родині, всі свята ми разом, він залишається моєю підтримкою і опорою на протязі вже більше 22 років, а це вже щось значить ".

Інна та Олег: не люблю, але не відпущу


"Я зрозуміла все, як тільки він повернувся ввечері додому, зрозуміла - з сьогоднішнього дня моє життя повинно змінитися. Жінки завжди відчувають зраду чоловіка або його бажання розлучитися і піти з сім'ї в недалекому майбутньому. Спочатку сподівалася, що інтрижка скоро закінчиться. Олег - видатний чоловік у розквіті років, успішний, владний, я не питала ніколи ілюзій про його стовідсоткову вірності, але тут було зовсім інше. Олег, може, вперше в житті закохався по-справжньому, це було видно неозброєним оком, він був щасливий і нещасливий одночасно, розривався між обов'язком і почуттями, задаровують (навіть задобрював) мене подарунками, а сам знаходив привід втекти з дому, не розлучався з телефоном, ніжно посміхався, коли отримував і відправляв есемески.

За 16 років я надто добре його вивчила, тому вирішила боротися за чоловіка. Чому я повинна віддавати їй усе, що було нажито з такими труднощами? Це зараз він забезпечений і успішний, вона з ним не поневірялася по орендованих квартирах, не жила на одну зарплату з маленькою дитиною, в мені кипіла ненависть - ні за що не відпущу! З кожним днем ВОНА стала переростати все в більшу загрозу для моєї родини і моїх дітей. Відомо, що в принципі якщо чоловік не йде в перші півроку-рік, то він вже не піде ніколи. Треба було протриматися максимум рік, і я почала діяти. Не треба мене судити. Це моє життя, мій чоловік, мій достаток, мій налагоджений побут, з яким я не хочу розлучатися, я не збиралася ділитися ні їм, ні грошима, ні часом чоловіка. По-перше, я створила всі умови, щоб родина стала займати все його вільний час: походи до друзів, поїздки до родичів в інше місто по будь-якому приводу, то я захворію, то діти. Другим пунктом значилося перевлаштування сімейного гніздечка - затіяла ремонт квартири, потім вмовила почати будівництво будинку.

Вона, мабуть, злилася, що майже не вдавалося їм побачитися, я ж, навпаки, вела себе зразково-показово, і поступово відчула, що моєму шлюбу нічого не загрожує. Олег знітився якось, навіть трохи постарів, він вибрав нас в кінці кінців, я тріумфувала - отримала і чоловіка, і забезпечене майбутнє собі і своїм близьким. Може, це жорстоко, але ж він сам вважав за краще залишитися в сім'ї - це очевидно, а може, не так сильно він її і любив. Мені в цих почуттях розбиратися не хочеться, головне - результат: він вдома і на нову спробу впустити у своє серце іншу жінку він навряд чи зважитися. Власне, все проходить, якщо стосунки не підтримувати і не давати їм розвиватися ".

Піти або залишитися?


Це лише кілька прикладів з усього різноманіття людських доль. Кожна героїня вибрала свою стратегію поведінки або скоріше була змушена зайняти певну позицію. Після констатації зради постає резонне питання: що далі? Якщо варіант "піти" неприйнятний, залишається лише пробачити (хоча б на словах): або ти приймаєш чи ні, третього не дано. Вічно жити в очікуванні наступних зрад, не прощаючи, не забуваючи, чіпляючись за біль і минуле - гарантія душевних страждань як ваших, так і близьких людей.

При частковому чи повному копіюванні матеріалів необхідно ставити активне гіперпосилання на сайт nakablychkah.com.ua

Подібні статті:

Повернути довіру в сім'ю, де трапилася зрада, складний і часто довгий процес. Для того щоб наблизити себе до бажаного...
За якими ознаками визначити любляче подружжя?...
Ніхто не хоче думати про можливий розрив стосунків. Особливо коли це стосується власних відносин. Кінець любові - це...
Пауза у відносинах - серйозний етап. І якщо ви вирішили все ж це зробити, то причини повинні бути досить вагомими....
Scroll To Top