Рекомендуємо прочитати

Обережно, грибкові інфекції!

article3581.jpg

Проблема боротьби з грибковою інфекцією надзвичайно актуальна, оскільки рівень захворюваності нею є достатньо високим. До мікозів схільні понад 20% населення Землі. Це можна пояснити недостатньою обізнаністю людей стосовно джерел, шляхів передачі, різноманіття клінічних проявів грибкових захворювань, видів терапії та заходів з їх профілактики.

Небезпечні мікози
Мікози - захворювання, викликані патогенними грибами. У розвитку хвороби важлива роль відводиться вірулентності збудника (здатності викликати захворювання), і станом організму людини, оскільки виникненню мікозів сприяють тривала стероїдна, променева і терапія за допомогою антибіотиків, а також порушення імунного стану, інфекційні, ендокринні захворювання, наявність хронічних патологій. Необхідно враховувати і стан шкіри, оскільки мікротравми сприяють інфікуванню.

Відрізняють наступні види мікозів:

  • кератомікоз (гриби паразитують у поверхневій зоні рогового шару епідермісу, наприклад висівковий лишай);
  • кандидоз (мікоз шкіри і слизових оболонок рота, носоглотки, піхви та внутрішніх органів, викликані умовно-патогенними дріжджоподібними грибами, що постійно мешкають на шкірі людини);
  • глибокий мікоз (важке ураження усіх шарів шкіри та внутрішніх органів);
  • дерматомікоз, або дерматофітія (грибкове ураження шкіри, нігтів, волосся).

Дерматомікоз поширений найбільш широко. Основними джерелами інфекції є хворі тварини (кішки, рідше собаки, корови, коні), люди та навіть предмети побуту. Нерідко дерматомікозами страждають працівники деяких промислових підприємств, будівельних організацій, лазнь, душових, а також спортсмени, тобто ті категорії населення, які ходять босоніж в приміщеннях, де не витримані  певні правила гігієни.

До дерматофітії відноситься мікоз стоп - поширена форма мікозів. У різних країнах їх поширеність сягає від 4,7% у Великобританії до 43,2% в Іспанії. Збудниками захворювання є Trichophyton rubrum, рідше Trichophyton interdigitale і деякі інші види (наприклад, гриби Candida). Зараження мікозом стоп (руброфітією стоп) зазвичай відбувається в сім'ї при безпосередньому контакті з хворим, а також через взуття, одяг або предмети домашнього вжитку. Захворювання відрізняється хронічним перебігом, інфекція вражає обидві стопи, часто поширюється на гладку шкіру та нігтьові пластинки (оніхомікоз).

Оніхомікози спостерігаються приблизно у 1/10 населення. Захворюваність підвіщується з віком (мікозами страждають до 30% людей у віці старше 65 років). Основним провокуючим чинником є певні ушкодження нігтів та шкіри ніг, частіше при носінні тісного взуття. Оніхомікозі стоп зустрічаються у 3-7 разів частіше, ніж оніхомікози на руках. Збудник захворювання - T. rubrum , проте приблизно у 25% випадків оніхомікози можуть бути викликані пліснявими і дріжджовими грибами, стійкими до дії ряду протигрибкових засобів.

Мікози гладкої шкіри зустрічаються рідше, ніж мікози стоп або оніхомікози. Як правило, їх викликають T. rubrum (руброфития гладкою шкіри) або Microsporum Canis (мікроспорія гладкої шкіри). Зустрічаються також зоонозні микози гладкої шкіри, збудником яких є більш рідкісні види дерматофітів. Мікози великих складок викликають T. rubrum і Epidermophyton floccosum.

Не запускати!

Якщо хвороба виявлена на ранній стадії, одужання настає досить швидко. Запущене захворювання вилікувати набагато важче. Грибкова інфекція може стати причиною важких ускладнень. За даними ВОЗ, лише 5% усіх мікозів є первинними захворюваннями, в інших випадках - це вторинні інфекції, что розвиваються на тлі основних патологічних станів, обумовлених різними причинами. При наявності в організмі патогенних грибів вінікають так звані мікогенні алергії з формуванням нової патології (бронхіальної астми, екземи и ін.).

Нерідко лікарі ведуть боротьбу з бактеріальною інфекцією, забуваючи про те, що причиною хвороби можуть бути грибки. Це призводить до того, що лікування є неефективним. Між тим, багато грибкових інфекцій  схожі за проявами на деякі інші захворювання внутрішніх органів та шкіри. Щоб досягти бажаного ефекту, необхідно визначити збудника захворювання та правильно підібрати схему лікування.

Для успішної терапії

В лікуванні мікозів використовують як місцеві, так і системні протигрибкові засоби. Місцеве лікування призначають при поверхневих мікозах гладкої шкіри, микози стоп, пахова эпідермофітія.

Переваги місцевих протигрибкових препаратів:
• відсутність або мінімальна системна дія на організм - мінімальний ризик розвитку побічних ефектів; 
• безпосередній контакт діючої речовини зі збудником; 
• висока концентрація у вогнищі - менше ризик розвитку стійкості; 
• можливість швидкого припинення лікування при появі побічних ефектів;
• швидке усунення симптомів.

Місцевого лікування вимагають також обмежені подразнення, викликані дріжджоподібними грибами, у тому чіслі попрілості. Якщо захворювання перейшло до хронічної форми, то місцева терапія найчастіше не буде ефективною. У таких випадках призначають системні препарати. Однак слід пам'ятати, що вони протипоказані у період вагітності і годування груддю, а також пацієнтам з важкими порушеннями функції нирок і печінки.

При лікуванні мікозів гладкої шкіри і складок дотримуються тих самих принципів, що при терапії мікозів стоп. На ізольовані ділянки шкіри наносять протигрибкові засоби місцевого застосування, а при поєднанні з ураженнями нігтів або шкіри голови, призначають системну терапію за спеціально розробленою схемою.

Лікування різнобарвного лишая зазвичай проводиться місцевими протигрибковими засобами у формі крему, аерозолю або шампуню. При поширенні ураження  та частих рецидивах різнобарвного лишаю призначають системні протигрибкові препарати.

У лікуванні оніхомікозів також використовують місцеву та системну терапію або їх поєднання - комбіновану терапію. Місцева терапія базується в основному при поверхневій формі, початкових явищах дистальної форми або ураженні окремих нігтів. Оскількі 80% істінніх дерматомікозів віклікані дерматофітами, які глибоко проникають в кератиновий шар, препаратами лікування є системні протигрибкові засоби. При цьому для запобігання реінфекції доцільно додаткове застосування місцевих засобів.

На сьогоднішній день існує чотири основних групи протигрибкових препаратів: поліени (натаміцин, ністатин, амфотерицин В), що володіють фунгіцидною активністю, азоли (ітраконазол, кетоконазол, біфоназол, клотримазол, міконазол, ізоконазол), які надають фунгістатичну дію (пригнічують ріст и розвиток клітини гриба), алліламіни (тербінафін, нафтифін), морфоліни (аморолфін). Використовують ще деякі інші, різні за хімічною структурою препарати (гризеофульвін, ціклопірокс, хлорнітрофенол, ундецілинова кислота).

Обираючи протигрибковий засіб, слід враховувати, що системно діючі препарати, як правило, всмоктуються у верхні відділи кишківника. У терапевтичних концентраціях вони не поступають (а якщо надходять, то в незначній кількості) в просвіт клубової та товстої кишки, де при кишковому кандідозі зосереджена основна маса грибів. Тому при лікуванні цього захворювання доцільно застосування протигрибкових препаратів, які не всмоктуються (наприклад, натаміцин).

Самолікування нерозпізнаних мікозів істотно ускладнює діагностику і подальше лікування. Місцева терапія безрецептурних препаратів може бути успішною лише після встановлення лікарем дерматологом точного діагнозу. У зв'язку з цим основна задача провізора - роз'яснити відвідувачеву аптеки, в якому випадку консультація дерматолога дійсно необхідна.

Будьте здорові!

При частковому чи повному копіюванні матеріалів необхідно ставити активне гіперпосилання на сайт nakablychkah.com.ua

Подібні статті:

Незважаючи на свою велику популярність, все ж ароматерапія залишається для нас чимось загадковим, незрозумілим і...
З одного боку емоційне потрясіння корисне для організму і вміння оперативно приймати складні рішення може піти на...
Деякі люди вступають в шлюб один з одним, а потім розлучаються. Шлюби, які закінчуються розлученням, в більшості...
Часто в аналізах на дисбактеріоз у дитини виявляють стафілокок і починають лікування бактеріофагами. Виявивши...
Scroll To Top